НЕГІДНА ПОВЕДІНКА ЯК ПІДСТАВА ДЛЯ ЗВІЛЬНЕННЯ З РОБОТИ: ПОЗИЦІЯ ВСУ

   Статтею 41 Кодексу законів про працю України визначено додаткові підстави розірвання трудового договору з ініціативи власника або уповноваженого ним органу з окремими категоріями працівників за певних умов. Серед них вчинення працівником, який виконує виховні функції, аморального проступку, не сумісного з продовженням даної роботи.

  ВСУ розглядав заяву Школи вищої спортивної майстерності м. Києва про перегляд судового рішення у справі за позовом особи про поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, відшкодування моральної шкоди.

  Відповідно до обставин справи Департаментом освіти і науки, молоді та спорту виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) особу було звільнено з посади директора Школи вищої спортивної майстерності м. Києва згідно з п.3 ч.41 КЗпП України за вчинення працівником, який виконує виховні функції, аморального проступку не сумісного з продовженням даної роботи.

Підставою для звільнення з посади позивача стало те, що при працевлаштуванні на роботу позивач зазначив про наявність у нього спортивного звання «Майстер спорту СРСР» з плавання, вказавши конкретний номер значка та посвідчення. Проте, згідно з архівною довідкою, дані про присвоєння спортивного звання «Майстер спорту СРСР» з плавання відсутні, а номер значка та посвідчення, які він зазначив, належить іншій особі.

Суд першої інстанції задовольнив позов та поновив особу на роботі. Апеляційний суд таке рішення скасував та відмовив у задоволенні позову, визнавши звільнення обґрунтованим. 

  ВССУ скасував рішення суду апеляційної інстанції та залишив в силі рішення суду першої інстанції, зазначивши, що апеляційний суд дійшов помилкового висновку про те, що вчинок позивача є аморальним, не навів мотивів з яких дійшов висновку про те, що непідтвердження в документальному порядку такого звання як майстер спорту – є таким проступком за своїм характером, що несумісний із продовженням роботи на займаній посаді.

  ВСУ роз’яснив, що до суб’єктів, які можуть бути звільнені за вказаною підставою, належать учасники навчально-виховного процесу, зазначені у статті 50 Закону України «Про освіту», а саме: керівні, педагогічні, наукові, науково-педагогічні працівники, спеціалісти.

  Звільнення працівника, який виконує виховні функції та який вчинив аморальний проступок, допускається за наявності двох умов: 1) аморальний проступок повинен бути підтверджений фактами; 2) вчинення проступку несумісне з продовженням роботи, що має виховну функцію.

  Таке звільнення допускається за вчинення аморального проступку як при виконанні трудових обов’язків, так і не пов’язаного з ними (вчинення такого проступку в громадських місцях або в побуті). Зокрема, аморальним проступком є винне діяння, що суперечить загальноприйнятим нормам і правилам, порушує моральні устої суспільства, моральні цінності, які склалися в суспільстві, і суперечить змісту трудової функції, тим самим дискредитуючи службово-виховні, посадові повноваження відповідного кола осіб. Так, аморальним проступком слід вважати появу в громадських місцях у нетверезому стані, нецензурну лайку, бійку, поведінку, що принижує людську гідність тощо.

  ВСУ зауважив, що з підстав вчинення аморального проступку, несумісного з продовженням даної роботи (п.3 ст.41 КЗпП), можуть бути звільненні лише ті працівники, які займаються виховною діяльністю. А, ухвалюючи рішення про задоволення позову суд першої інстанції, з висновками якого погодився касаційний суд, не дослідив контракт та не з’ясував чи директор відповідно до контракту виконує виховні функції, чи належить його посада до суб’єктів, які можуть бути звільнені відповідно до пункту 3 статті 41 КЗпП України. З цих підстав ВСУ направив справу на новий розгляд до суду першої інстанції (постанова від 22.03.2017 у справі № 6-3135 цс16).

  В іншій справі ВСУ визнав законним звільнення особи з посади голови районної державної адміністрації за порушення Присяги державного службовця. 

  Підставою для висновку про порушення позивачем Присяги стали події під час зупинки нарядом Державної патрульної служби спеціалізованого відділення ДПС із забезпечення супроводження спеціального загону ДПС особливого призначення при МВС України приватного автомобіля, в якому позивач знаходився як пасажир. Під час проведення працівниками міліції профілактичної бесіди з водієм позивач втрутився у розмову, спілкувався з працівниками правоохоронних органів грубо, з використанням ненормативної лексики, образ та погроз, що в подальшому було оприлюднено у випусках новин загальнонаціональних каналів та розміщено на новинних ресурсах в мережі Internet.

  ВСУ зазначив, що в основі поведінки державного службовця закладені етичні, правові та службово-дисциплінарні норми поведінки, порушення яких утворює факт порушення Присяги. Тому, складаючи Присягу, державний службовець покладає на себе не тільки певні службові зобов’язання, але й моральну відповідальність за їх виконання. 

  Тобто, порушення Присяги може бути наслідком недотримання, порушення державним службовцем як правових, так і етичних (моральних) норм (постанова від 14.03.2017 у справі № 21-3968а16).