ВІДСУТНІСТЬ ПИСЬМОВОЇ ЗГОДИ ПОВНОЛІТНІХ ЧЛЕНІВ СІМ'Ї НА ПРИВАТИЗАЦІЮ СПІЛЬНОЇ ЖИТЛОВОЇ ПЛОЩІ Є ПІДСТАВОЮ ДЛЯ ВИЗНАННЯ НЕДІЙСНИМ РОЗПОРЯДЖЕННЯ ОРГАНУ ПРИВАТИЗАЦІЇ ТА СВІДОЦТВА ПРО ПРАВО ВЛАСНОСТІ

            Особа звернулась до суду з позовом про визнання недійсним розпорядження райдержадміністрації в м. Києві та визнання недійсним свідоцтва про право власності, виданого відділом приватизації.

 

              В обґрунтування вимог зазначала про те, що її бабусі на родину з трьох осіб: було видано ордер на квартиру, в якій зареєстрована її мама, вона та її син. Ухвалою суду було визнано мирову угоду та встановлено порядок користування спірним житловим приміщенням, зокрема мати - одноосібно користується кімнатою площею 10,5 кв.м.; позивач з сином користується кімнатою площею 12,5 кв.м; кімната площею 18,4 кв.м. та всі інші побутові приміщення залишаються у спільному користуванні.

             Згодом мати позивача звернулась з заявою до Органу приватизації про передачу безоплатно у її власність житлової площі квартири. На підставі зазначеної заяви Органом приватизації здійснено розрахунок площі квартири, що приватизується - 25,7 кв.м., що становить 46/100 частин спірної квартири та відділом приватизації райдержадміністрації видано свідоцтво про право власності на 46/100 частини квартири.

             Позивач посилалась на те, що вона, як член сім'ї, яка постійно мешкає у даній квартирі (на момент здійснення приватизації) не надавала свою згоду на здійснення передачі у спільну сумісну або часткову власність. Також в даній квартирі на момент приватизації було зареєстровано малолітню дитину - її сина, однак орган опіки та піклування не надавав своєї згоди на приватизацію квартири.

                Суд першої інстанції у позові відмовив. Суд виходив з того, що твердження позивача про необхідність обов'язкової письмової згоди її, як члена сім'ї наймача, є безпідставним, оскільки вона не надала доказів на підтвердження того, що є членом сім'ї відповідача. Крім того, позивачем, як родиною з двох осіб (вона та малолітній син) було укладено договір найму жилого приміщення площею 12,5 кв.м та вона не зверталася з позовною заявою в інтересах малолітнього сина, а тому її посилання на порушення при приватизації частки квартири прав малолітнього сина, є безпідставними.
                        Апеляційний суд скасував рішення суду першої інстанції та позовні вимоги задовольнив.                         

                        Суд звернув увагу, що відповідно до ч. 1 ст. 5 Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду» до членів сім'ї наймача включаються лише громадяни, які постійно проживають в квартирі (будинку) разом з наймачем або за якими зберігається право на житло.

    З розрахунку площі квартири, що безоплатно приватизувалась відповідачем, та виданого їй свідоцтва про право власності суд встановив, що загальна площа кімнати становить 25,7 кв.м., тобто є більшою ніж та житлова площа, що виділена їй в одноосібне користування за договором найму (10,5 кв.м.) і частково включає в себе житлову площу виділену в спільне користування їй та позивачу з малолітнім сином (кімната 18,4 кв.м). 

  Письмової згоди на приватизацію спільної житлової площі з урахуванням того, що в спірній квартирі проживає та має право на її приватизацію малолітній син, позивач не надавала.

  Апеляційний суд зазначив, що за змістом Положення про порядок передачі квартир (будинків) житлових приміщень у гуртожитках у власність громадян, затвердженого наказом Міністерства з питань житлово-комунального господарства України № 396 від 16.12.2009, передача займаних квартир (будинків), жилих приміщень у гуртожитках, кімнат у комунальних квартирах здійснюється у приватну власність (спільну сумісну, спільну часткову) за письмовою згодою всіх повнолітніх членів сім'ї, які постійно мешкають у цих квартирах, кімнатах у комунальній квартирі, в тому числі тимчасово відсутніх, за якими зберігається житло. За неповнолітніх членів сім'ї наймача рішення щодо приватизації житла приймають батьки (усиновителі). Згоду на участь у приватизації дітей вони засвідчують своїми підписами у заяві біля прізвища дитини (рішення апеляційного суду м. Києва від 05.07.2016 у справі №752/12075/15-ц).

  ВССУ погодився з висновками апеляційного суду та залишив його рішення без змін (ухвала від 22.03.2017).