Отримуйте інформацію лише з офіційних джерел
Єдиний Контакт-центр судової влади України 044 207-35-46
Позивач звернувся до суду з позовом до відповідача про визнання права власності в порядку набувальної давності на житловий будинок. На обґрунтування вимог в заяві позивач зазначив, що 17.01.1993 року він був прийнятий на роботу в радгосп «Добра Криниця», де з перервами працював до 28.01.2000 року. Позивач вселився та весь час проживав в належному радгоспу «Добра Криниця» житловому будинку. За рішенням власника, ухваленим в 1996 році вказаний будинок підлягав передачі у комунальну власність, проте фактично переданий у комунальну власність не був. В 2003 році правонаступник радгоспу «Добра Криниця» - СТОВ «Добра Криниця» припинило свою господарську діяльність.
Відповідно до постанови Верховного Суду від 15.07.2025 року №927/773/24 набуття права власності за набувальною давністю є первинним способом виникнення права власності, для застосування якого необхідна наявність усіх законодавчо визначених умов у сукупності: добросовісність заволодіння майном, безтитульність володіння (відсутність будь-якої правової підстави володіння чужим майном), відкритість володіння та його безперервність протягом встановленого законом строку. Володіння майном на підставі певного юридичного титулу (договору купівлі-продажу, оренди тощо) виключає застосування набувальної давності, оскільки у цьому випадку володілець володіє майном не як власник. Також позов про право власності за давністю володіння не може заявляти особа, яка володіє майном за волею власника і завжди знала, хто є власником.
Аналізуючи положення національного законодавства та постанови Верховного суду України, головуючий по справі суддя Муругов В.В. дійшов до висновку про відсутність підстав для задоволення позову та відмовив у визнанні права власності на житловий будинок за набувальною давністю.
В свою чергу, позивач, скориставшись своїм правом на оскарження судового рішення, через представника подав апеляційну скаргу на рішення судді Баштанського районного суду до Миколаївського апеляційного суду.
Колегія суддів Миколаївського апеляційного суду встановила, що доводи апеляційної скарги висновок суду першої інстанції не спростовують і зведені лише до незгоди з висновком суду першої інстанції без наведення будь-яких обставин, які б дійсно ставили під сумнів набутий судом висновок або свідчили б про невірну оцінку судом доказів, які надані сторонами та невірне застосування законодавства, яке регулює спірні правовідносини, внаслідок чого не можуть бути достатньою обставиною для скасування або зміни рішення суду.
Таким чином заочне рішення судді Баштанського районного суду Миколаївської області Муругова В.В. по справі №468/1974/25 від 06.11.2025 залишено без змін, апеляційну скаргу представника позивача залишено без задоволення.
_03_03.png)
